Авторський блог Оксани Петрик
Спеціально для Покоління Ї
Жінка у сучасному суспільстві перероджується. Хіба не так? Жінки очолюють країни, компанії, успішно ведуть бізнес та подорожують, народжують дітей і продовжують розвиватися. Реалізована жінка – щаслива жінка. І в кожного своя сфера, в якій є бажання відбутися. Одначе, жіночий успіх досі сприймається скептично і глузливо.
В чиїсь голові зародилася думка, що жінка не може досягати професійних вершин, поєднувати роботу і материнство, бути кваліфікованим і потрібним фахівцем у 20 та у 60 років. Чиясь голова придумала, що у жінки на все є термін придатності, і жодного права на самостійно здобутий успіх. За дорогим авто обов’язково повинен стояти “папік”, за високою посадою – стервозний характер і відсутність сім’ї… Список не має кінця. Та ніхто не задумується, скільки проблем та насмішок долають жінки, перш ніж досягнуть успіху.
Дискримінація за віком
Згідно з дослідженнями ООН найбільш поширеною дискримінацією в Україні є дискримінація за віком. Той момент, коли ти надто молодий, або надто старий для виконання своїх професійних умінь. Особливо від цього страждають жінки.
Ну, скажіть, хіба це не правда? Коли тобі 20, ніхто не зауважить твої амбіції та бажання розвиватися. Занадто молода, без досвіду роботи. А де ж знайти той досвід, якщо 99% співбесід закінчуються провалом, бо без досвіду не беруть? Поєднувала навчання і роботу? Теж недобре. Мабуть, в такому темпі ти не отримала достатньо знань для опанування професією. Замкнене коло якесь.
Якщо тобі більше 35-ти, розпочинається інший страх. Страх втратити роботу і вже не влаштуватися на нову. Так, на думку роботодавців, багато жінок після 35-ти вже “не рентабельні” для керівних посад. Одна дорога – на пенсію. І це повна маячня. Не важливо, 20, 30 чи 50 років вам, немає значення. Найголовніше – це ваші знання та вміння виконувати свою роботу на всі 100%. Та трапляється, що ні досвід, ні навички, ні знання і вміння їх застосовувати на практиці не цікавлять роботодавця. Декотрі ще й звертають увагу на зовнішність.
Спершу мені здавалося, що для роботодавців в пріоритеті жінки, які не мають дітей. Але й тут не все так просто. Насправді великий відсоток наймачів на роботу не перестає хвилюватися вашим раптовим декретом. І це проблема не лишень українських жінок. В багатьох, здавалося б, цивілізованих країнах, жінки також вигризають собі місце під сонцем. У Великій Британії кожен третій роботодавець відмовить молодій жінці, бо та може найближчим часом завагітніти.
Взагалі, не знаю, на скільки то професійно запитувати на співбесідах про вік, сімейний стан? Якщо ви не кандидат(-ка) на посаду, пов’язану з виконанням певних функцій держави, чи то органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень і вам не потрібно подавати декларації, в яких зазначене все майно і найближчі члени сім’ї, то роботодавець не має права розпитувати такі речі. Ви можете не відповідати на ці запитання. Але й довести, що вам відмовили в роботі саме через небажання давати особисту інформацію, теж буде не легко.
Роботодавець повинен цікавитися не тим, скільки у вас дітей, а тим, як ви застосовуєте свої професійні навички, які у вас напрацювання з попередніх місць роботи.
Щоб для вас одразу дзвонив не попереджувальний дзвіночок, а таки дзвін, зрозумійте:
за законом України у вакансіях не мають права вказувати обмеження за віком;
якщо ви відгукнулися на таку вакансію і вас покликали на співбесіду, й розпитують про особисте, – не дивуйтеся. Така компанія не має нічого спільного із людиноцентристським поглядом на працю;
і відмовляти у прийманні на посаду, чи звільняти з неї, ґрунтуючись на ваш вік теж не можна;
якщо стикнулися саме з таким, то можете звернутися у відповідні органи й оскаржити дії роботодавця.
Як виглядає успішна українка?
Якщо вам все-таки вдалося подолати тих дев’ять кіл пекла з роботодавцями, тиском суспільства, яке завжди знає, де ваше місце, вітаю! Це вже великий успіх. Але, мабуть, все-таки успішність – більше чоловіча категорія. Бо успіх передбачає кількісні показники – певну фінансову складову. Жіночий успіх, як на мене, більше про наповненість та внутрішню гармонію. Бо, як не дивно, коли жінка живе в гармонії з собою, коли вона внутрішньо вільна від очікувань оточення, коли вона має улюблену справу, – то в результаті це все одно призведе і до матеріального прибутку. Так, не гроші чи кар’єрні сходинки, на яких можна скрутити собі голову, а внутрішній стан відіграє найважливішу роль у реалізації жінки.
Чи можна вважати успішною жінку, яка в декреті та виховує дітей? Так!
Чи можна вважати успішною жінку, що працює на улюбленій роботі, їздить у відрядження, не поспішає заміж, і живе кайфово для себе? Так!
Чи можна говорити, що жінка, яка працює над проєктами, має двоє дітей, собаку і щовечора робить з дітьми домашні завдання, успішна? Так-так-так!
Тільки ви можете визначити, яка власна реалізація в житті означає успішність. Немає чіткої межі. Немає чіткої характеристики, яка б відносила вас до ледачої жінки, чи до мегауспішної. Я знаю багато талановитих жінок, котрі мовчать про свої таланти. Вони бояться розповісти про це чоловікам, рідним. Вони бояться спробувати заявити про себе. Їм страшно чогось навчатися і змінюватися.
Але ж прекрасно, що зараз, у XXI столітті двері відкриті однаково для кожної жінки. І саме жіноча впертість дає стимул не зупинятися, а відкривати ті двері. Соцмережі, робота в інтернеті, курси, тренінги, телеграм-канали, віддалена робота, ютуб-уроки – і все це можна опанувати не залежно від того, чи ви в декреті, чи ви працюєте.
Будь-який успіх – це наслідок щирої віддачі ваших знань і особистих цінностей світу.
До, речі, The Guardian пише, що країни, які очолюють жінки, мають кращі показники в боротьбі з Covid-19. Як тобі таке, Ілоне Маск? Мене приємно здивував той факт, що в країнах з жінками-лідерками фіксують і менший показник смертності від ковіду. Збіг обставин?
Я б дуже хотіла, щоб наше суспільство перестало тролити жінок за їхніх успіх. Щоб і самі жінки не із заздрістю споглядали на тих успішних панянок в соцмережах, а надихалися змінювати своє життя. А особливо, мотивувалися знаходити внутрішню гармонію. Бо, на жаль, часто бачу ту мізогінію від самих жінок. В нас справді жінки дуже болісно реагують на успіх іншої жінки. І це правда. Про це теж не треба мовчати. Бо поряд з глузливими чоловіками, у яких є теорія стосовно дорогих машин у дівчат, є ще й жінки… Немає віри у єдину жіночу силу, котра змінює світ. На рівні жіночого суспільства мінімально розвинена жіноча солідарність. Тому організації типу “клуб успішних жінок” – це рідкість.
А як чудово, коли можна ділитися досвідом, переживаннями, давати чарівного копняка одна одній. Чому ні? Чому ми не можемо підтримувати свою колегу на шляху до самореалізації? Гадаю, успішних, а головне, по-справжньому щасливих українок стало б набагато більше. Просто знайте, що їх вже немало:
Віта Сакуляк – лікарка-педіатр з Володимира-Волинського переможниця спеціальної номінації “Заради життя” в національній незалежній премії “Жінка України-2020”.
Марта Левченко – засновниця благодійного фонду “Я майбутнє України”, опікується дітьми-сиротами та позбавленими батьківського піклування, причому це діти-інваліди або ж із рідкісними захворюваннями, що потребують особливого медобладнання, ліків та догляду. Засновниця “Міста Добра” – переможниця в номінації “Соціальний внесок” у національній незалежній премії “Жінка України-2020”.
Юлія Саніна – українська співачка та фронтвумен групи “The Hardkiss” переможниця у номінації “Шоу-бізнес” незалежної премії “Жінка України-2020”.
Бо навіть, якщо Бог створив нас другими, не означає, що Він не дає нам шансу стати першими. Першими не над чоловіками, а над своїми страхами, які часто сильніші за будь-які соціальні стереотипи. Тоді жодний президент не скаже, що українська жінка – то бренд. Він просто знатиме, що українська жінка – це повноправна частина суспільства, яка вміє і може змінювати країну та світ.
Comments