Автор: Олена Лаущенко
Первін Дадашова – одна з тих, хто доклав зусиль, щоб українська банківська система якнайменше постраждала від наслідків теперішньої кризи. Вона очолює відділ макропруденційної політики у Національному Банку України. Там перевіряє українські банки на здатність переживати кризові періоди і за будь-яких обставин повертати депозити вкладникам. Крім цього, Первін викладає у Національному університеті “Києво-Могилянська академія” і досліджує узгодженість монетарної і фіскальної політики. Вона розповіла Поколінню Ї про своє дослідження, те, як НБУ працює під час корона кризи і про те, яким бачить свій шлях в Україні.
(Спів) працювати заради стабільності
Моя наукова діяльність стала закономірним продовженням навчання за економічною спеціальністю. На старших курсах університету я зрозуміла, що хотіла б і сама викладати. Щоби це зробити в Україні, потрібно паралельно будувати наукову кар’єру. Мене цікавили наукові пошуки, дослідження, економічне моделювання. Тому ці елементи скомбінувалися в подальшу роботу.
Я закінчувала бакалаврську освіту у 2012 році, коли, за моїми відчуттями, студенти масово вступали на магістратуру за кордон. Це було звично. Якщо ти розумний, то єдиний вихід — поїхати. Не поїхав — отже, з тобою щось не так. Мені ж було очевидно, що я маю вчитися, але не було очевидно, чому за кордоном. Не розуміла й тому довго не робила нічого в цьому напрямі.
Через деякий час таки поїхала за обміном до Норвегії. Це не була довготривала поїздка, усього чотири місяці. То був чудовий досвід, але бажання залишитися за межами України в мене так і не з’явилося. Я здобула ті навички, з якими могла бути корисною на Батьківщині, і чітко розуміла свій шлях тут. Хотіла працювати у державній сфері та робити щось корисне. Зараз, за кілька років по тому, я можу подорожувати, відпочивати й комфортно почуватися й в інших країнах, але працювати – лише в Україні.
Моє дисертаційне дослідження стосувалося узгодженості монетарної та фіскальної політики. Я досліджувала, як мають взаємодіяти Національний банк, Кабінет Міністрів та Міністерство фінансів. Вони можуть як сприяти одне одному, так і перешкоджати. Якщо перешкоджатимуть – економіка зазнаватиме постійних коливань, шоків та криз. Я вивчала наслідки від різних комбінацій та залежностей рішення цих установ.
Припустімо, у країні все стабільно, економіка повільно зростає й ціни майже не змінюються. Уряд вирішує пришвидшити це зростання. Для цього потрібно збільшити витрати з бюджету – тоді громадяни отримають більше коштів і також зможуть витрачати більше, а отже, стимулюватимуть виробництво. Тоді економіка розвиватиметься й буде рости швидше.
Але щоби це зробити, уряду потрібно знайти додаткові гроші. Якщо податкових зборів не вистачає – уряд бере в борг. Відсотки на позики (вартість боргу) непрямо визначає НБУ (у разі внутрішнього боргу). Його мета – щоб ціни не зростали занадто швидко. Адже коли економіка росте, ростуть і ціни. Це не мета Нацбанку, тому він збільшує вартість боргу для уряду.
Щоби дії Кабінету Міністрів та Національного банку не заперечували одне одного, вони повинні узгоджувати дії, домовлятися про такі рішення, які були б вигідними обом структурам, і врешті — населенню. Для цього в Україні чотири роки тому створили Раду фінансової стабільності — майданчик для обговорення між урядом та Нацбанком.
У Банку розробили стратегію розвитку фінансового сектору, уряд все ще не повністю, але поступово починає подовжувати горизонт фіскальної політики. Працівники Банку роблять середньострокове бюджетне планування, розробляють стратегію управління державним боргом. Саме такі кроки я пропонувала втілювати у своїй дисертації.
Стрес для банків
У 2017 році в Національному Банку організували дослідницьку конференцію, під час якої працівники Банку розглядали претендентів на вакантні посади. Я тоді щойно закінчила дисертацію, тому хотіла отримати фідбек на своє дослідження. Після виступу мене запитали, чи можу я подати резюме на роботу. Кілька етапів відбору — і я вже працюю в Національному Банку України.
Робота в НБУ потребує більше соціальних навичок, ніж суто наукова діяльність. Це досвід управління великою командою людей, з різними інтересами та навичками. Крім того, ця робота імпонує мені, бо в Національному банку — високий рівень експертизи та мотивації працівників.
Тепер, коли сама очолюю відділ, то обираю тих працівників, хто має ґрунтовні знання у сфері економіки, працює з базами даних, може швидко будувати логічні взаємозв’язки та робити висновки. Звертаю увагу й на особисті якості і soft skills — наскільки кандидати щирі, відкриті, здатні вести дискусію.
Зараз я спеціалістка з макропруденційної політики. У роботі я використовую наукові методи економічного моделювання та регресійного аналізу. Загалом це класичні методи і їх використовують всюди. Наприклад, у стрес-тестуванні на попередніх даних ми рахуємо як впливала зміна заробітної плати та безробіття на повернення кредитів населення. Виявляємо, що коли зростає безробіття, наприклад рівень неповернень кредитів зростає і можемо порахувати на скільки саме.
Макропруденційна політика виникла у відповідь на кризу 2008–2009 років і дає банкам інструменти, що допомагають стабілізувати усю фінансову систему в державі. До прикладу, це додаткові вимоги до банків щодо необхідного мінімуму капіталу, з яким вони зможуть пережити кризу, або обмеження в кредитуванні залежно від характеристик боржника (розмір застави, рівень доходів та інше). Ми проводимо стрес тестування банків, щоби побачити чи зможуть вони пережити кризу.
За звичайних умов банк заробляє на відсотковій різниці між кредитами та депозитами. Проблема в тому, що банк соціально відповідальний за депозитні кошти, які залучив і зобов’язаний їх повернути. Він має бути впевнений, що зможе це зробити. Для цього він повинен мати додаткові власні ресурси. Навіть якщо частину кредитів не повернуть, банк зможе повернути депозити.
Стрес тестування — це штучне створення максимально незручних умов для банків. У такому випадку ми розраховуємо різницю між сумою вкладника та тією, яку банк здатен повернути і кажемо «Банк, тепер тобі треба більше власних коштів». Потім даємо час, щоби він зміг збільшити свій капітал. Якщо цього не стається й банк не може впоратися самостійно, то Національний банк забороняє залучати цьому банку нові кошти або виводить його з ринку, банк закривають, депозити повертають із Фонду гарантування вкладів. Є ще зі сценарій, за яким держава може стати співвласником банку і вже зі своїх коштів повертати гроші.
Практика стрес-тестування банків поширена у світі. В Україні ми маємо враховувати багато національних особливостей. Ми маємо доступ до даних, тому можемо моделювати більш детально. Складно сказати, чи інші країни переймають український досвід. Все ж часто ділимося досвідом з іншими країнами. У березні мав відбуватися семінар, де б працівники НацБанку ділилися б досвідом у стрес-тестуванні банків.
У макропруденційної політики є одна особливість. Її вплив можна відчути у двох випадках – наприклад, коли кризу вдалося попередити, хоча вона мала б статися. Коли ж усе таки вона настала — її вплив на банки повинен бути м’якшим, ніж міг би бути без попереджувальних заходів. З корона-кризою в нас є унікальна можливість побачити чи те, що робить наша команда – ефективно.
«Корона»-криза
Усі прогнози щодо теперішньої кризи майже однакові. Вона унікальна в тому, що такого формату досі ще ніхто не переживав. З іншого боку – кожна наступна криза й так ніколи не схожа на попередню. Зараз вона не структурна, і це дуже добре. Нічого надзвичайного, що б затримало розвиток економіки надовго, немає, лише карантинні обмеження. Звісно, на квартал чи два ми зіткнемося з падінням економіки, але це лише тому, що зараз впало виробництво. А падіння економіки – це наслідок падіння обсягів виробництва.
На відміну від попередніх криз, після цієї все може дуже швидко відновитися. Тих, кого звільнили під час карантину, можуть повернути на роботу, знову запустити робочий процес. Ми говоримо про так званий V-shape. Ця англійська буква символізує те, що хоч ми швидко впали – можемо швидко піднятися.
Зараз, поки ситуація в державі невизначена, ми робимо стрес-тестування лише для внутрішніх потреб. Ми зробили так, щоб дозволити банкам давати кредитні канікули. Тепер позичальники можуть бути позбавлені обов'язку сплачувати відсотки за кредитом. Також Національний Банк змінив умови кредитування для тих осіб, чий бізнес зазнав значних збитків.
Ми активно моніторимо все, що відбувається. Якщо у окремих банках буде критична ситуація, будемо втручатися. Крім того, попри кризу НБУ перебирає на себе регулювання страхових та фінансових компаній, які не є банками. Ми поки вибудовуємо методологію цієї діяльності. Регулярна робота Банку мало змінилася – на 70% вона стала віддаленою, але завдання майже не змінилися.
Звичайних споживачів криза має навчити дуже цінної звички — відкладати кошти на майбутнє. Не лише такі фінансові інституції як банки мають тримати запаси на випадок кризи – це має розуміти кожен. Вийшовши з кризи, маємо думати про те, що знову можемо потрапити в ситуацію, коли від нас нічого не залежить, коли не всі можуть працювати.
Інший лайфхак — переглянути свої фінансові звички. Хоч онлайн-магазини й доступні, поки нікуди не ходимо, можемо економити на одязі та інших бажаних, але не обов’язкових витратах. Проте є рахунки, які ми зобов’язані сплачувати щомісяця. У критичній ситуації, для цього можна взяти позику в банку на умовах повернення коштів після виходу з карантину. Ці три речі — хороший тон багатьох країн, якого ми можемо повчитися
Comments